Новини


Літературі проєкти і нові книжки Антона Санченка

27 вересня 2022 року 3-ий та 4-ий курси спеціальності “Літературна творчість, українська мова і література, англійська мова” мали змогу познайомитисz ближче з українським письменником, мариністом, випускником філологічного факультету (нині це наш навчально-науковий інститут філології) Антоном Санченком. Початківці-літератори зараз активно розроблюють власні проєкти. Тож розповідь про пошук власного шляху, взаємодію з цільовою аудиторіє й популяризацію своєї літературної справи від Антона Санченка була своєчасною та доцільною.

На зустрічі Антон розповів про свої два літературні дітища: “Автура” та “Фіоль”. Студентів зацікавили обидва. Сайт “Автура” був створений 12 років тому, раніше ніж з’явилися онлайн-платежі Приват24. Чому таке порівняння? Бо, як зазначив письменник: “...були складнощі із грошовими переказами за передплату книжок, тому це ахіллесова п’ята “Автури”. Цей проєкт допомагав авторам висвітлювати свою творчість, поширювати її серед читацької авдиторії, просувати свій “бренд”, розміщувати відгуки, бібліографію або відеоматеріали, одним словом, робити все, щоб їх впізнавали та читали”. Оксана Забужко, Міла Іванцова, Наталя Тисовська, Галина Вдовиченко були одними із десятки письменників і поетів, чию творчість можна і сьогодні переглянути на “Автурі”.

Антон Санченко порекомендував студентам, аби ті, створюючи власний продукт, а власне, сайт, не забували його постійно оновлювати, співпрацювати з програмістами, рекламувати, поширювати на різних платформах, адже “частіш за все це закінчується, на жаль, архівною фазою, з якої вороття назад немає”.

Другий проєкт “Фіоль” зосереджений на авторові-початківцеві, котрий може самостійно рекламувати, а в подальшому видавати свої книжки за кошти, що допоможе зібрати йому “Фіоль”. Сайт має такий алгоритм дії: початківець надсилає рукопис, обирає для себе рецензента і після отримання відгуку вирішує чи публікувати книжку, чи поки утриматися. Якщо автор приймає позитивне рішення, книжка потрапляє на “Фіоль”, де її можна продавати й так навіть зібрати гроші на паперове видання. Загалом було видано тридцять книг. Кожен автор має змогу продавати як електронну, так і паперову версії. Такий підхід допомагає зрозуміти, який формат зручніший читачу. Але, на жаль, жоден автор не був застрахований від піратства. Антон висловив думку щодо цього : “Це російський вплив. Українських піратських сайтів не існувало, все йшло з російських джерел”.

Насамкінець письменник розповів, як його книжка “Круз та Лис” потрапила до видавництва “Комора”: “Я писав книжку для іншого видавництва, у них був період бурхливого росту, але таке закінчується яскравим падінням. Я виклав кілька розділи у Фейсбуці і несподівано отримав запрошення до співпраці від “Комори”, так ми і видали книгу”.

На прощання Антон Санченко дав студентам завдання розшифрувати підзаголовок своєї крайньої книжки “Круз та Лис”. Зустріч вийшла насиченою, інформативною, різноплановою, а головне на часі.

Підготували статтю Марія Глушакова та Анастасія Рипецька

Розмова з письменником Олександром Козинцем про проєкт

«Шість плюс один» та секрети поетичної творчості

22 вересня 2022 року 3-му та 4-му курсам «літературної творчості» випала нагода зустрітися із українським письменником Олександром Козинцем. Цю зустріч організувала викладачка Тетяна Белімова. Розмова із митцем вийшла надзвичайно цікавою і плідною, із тих, що впливає на світогляд молодого покоління.

Насамперед Олександр розповів про проєкт «Шість плюс один». Це не творча спілка, а коло друзів, яких об’єднав письменник, оскільки бажав спробувати власні сили у співавторстві. За словами Олександра, організатора й ідейного натхненника «Шість плюс один», він поважає гендерну рівність, тож до співпраці запросив трьох жінок і трьох чоловіків. Упродовж року тривала робота над шістьма окремими творами, котрі пізніше склали книжку. У кожній такій повісті є вісім глав, написаних Олександром Козинцем у співавторстві з окремим учасником проєкту. Відтак вийшло шість самодостатніх, добре структурованих окремих твори.

Пізніше книжка знайшла й свого видавця та на початку цього року вийшла друком. Тож можна впевнено сказати, що проєкт «Шість плюс один» вийшов не лише цікавим, оригінальним, нетиповим для сучасної української літератури, а й успішним і доволі абмітним.

Дуже цікаво було почути про принципи організації роботи у творчій командні, якими Олександр Козинець охоче поділився. До того ж письменник устиг розвінчати для студентів декілька міфів, які досі наполегливо нав’язує суспільство. Варто окреслити основні з них. По-перше, командна праця або співавторство аж ніяк не є радянським пережитком, як дехто вважає. Насправді цей тип роботи сформувався багато століть тому, переважно в Японії та Китаї. У тому, аби виконувати завдання разом й писати текст, немає нічого поганого – головне, щоб самим учасникам процесу було комфортно так працювати. По-друге, припускають, що якщо вже й можливо написати прозу в колективі, то поезію – аж ніяк. І саме це спростував Олександр, розповівши про чудові вірші, створені групою поетів. По-третє, подейкують, що працюючи командно, людина ніби втрачає індивідуальний стиль і губиться серед решти. Та Олександр довів нам протилежне: під час такої роботи можна неабияк удосконалити свої навички, отримати корисну інформацію від своїх колег і навчитися писати так, щоб мати змогу імітувати видатних письменників. А це, погодьтеся, надзвичайно цікаво!

Насамкінець пан Олександр розповів про власні так звані короткі вірші та збірку «Мамо, твій син – літак». Як утворилася така назва? Доволі просто: за словами письменника, треба мати багату уяву і вміти обігравати абстрактні поняття.

На прощання письменник побажав студентам впевнено рухатися вперед до своєї мети. «Пам’ятайте, – каже Олександр, – для того, аби досягти успіху і стати відомою людиною, не стане на заваді ані вік, ані соціальний статус: головне вірити в себе і свої можливості».

Пилипенко Ангеліна,

Студентка 3-го курсу літературної творчості

"ХЛЮПНИ НАМ, МОРЕ, СВІЖІ ЛАВИ...!"

Цими словами Павла Тичини в "Літературній Україні" вже називалася рубрика публікацій студентів-літстудійців спеціальності "Літературна творчість" Київського університету. Нині ж про новобранців цієї спеціальності студентів 1-го курсу КНУ імені Тараса Шевченка набору 2022 р..

15 вересня відбулася з ними онлайн-зустріч. Модератор професор теорії літератури, куратор першокурсників Ніна Іванівна Бернадська. Вона надала слово для привітань новобранців відповідальній від дирекції Інституту філології за навчальний процес україністів доценту Надії Янковій, завідувачці кафедри історії української літератури, теорії літератори та літературної творчості професору Оксані Сліпушко, а також викладачам кафедри – професору Анатолію Ткаченку, професорці Мирославі Гнатюк, викладачці і прозаїку Тетяні Бєлімовій. Із презентацією освітньої програми «Літературна творчість, українська мова та літератра, англійська мова» виступила за дорученням гаранта – професорки Мар'янмиШаповал – доцент Марина Рябченко.

Виступив також і директор Центру літературної творчості Михайло Наєнко. Крім привітань і розповіді про історію відкриття спеціальності "Літературна творчість" (брав участь у цьому майже 25 років тому також голова тодішньої Спілки письменників України Юрій Мушкетик), про історію відкриття 5 років тому Центру літературної творчості, він пообіцяв подарувати першокурсникам 12-й випуск студентського літературного альманаху "Сві-й-танок" (кожному!), свій навчальний посібник "Художня література України" та збірник своїх ліричних спроб, написаних у студентські роки "Ромашка" (тільки по одному примірнику на курс).

Привітали першокурсників і поділилшися своїм досвідом навчання аспірант, випускник спеціальності «Літературна творчість», поет і прозаїк Дмитро Зозуля, студентки Катерина Спасьонова, Ангеліна Пилипенко.

Дехто із першокурсників – найсмідивіші! прочитали свої початківські твори, після чого їхній куратор Ніна Іванівна залишилася з ними тет-а-тет, щоб із кожним ближче познайомитися та виробити стратегію подальшої навчально-виховної роботи протягом навчання на першому курсі.

Письменник це звучить не тільки гордо, а й багатообіцяюче: в Україні письменство завжди було і естетичною роботою, і способом формування душі української нації.

Другий рядок цитованого вірша Павла Тичини звучав, як знаємо, так: "О земле, велетнів роди!". Першокурсники, ставайте велетнями в нашій літературі! Наперекір тим ворогам-рашистам, які нині не тільки шматують нашу Україну, а й не дають можливості навчатися по-людському - офлайн.


За матеріалами літературної кафедри та Центру літературної творчості ННІнституту філології


ВІДБУЛАСЯ ВЕРЕСНЕВА ЛІТЕРАТУРНА ОНЛАЙН-СТУДІЯ ІМЕНІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

13 вересня 2022 р. зібрання студії відкрив директор Центру літературної творчості професор Михайло Наєнко. Після його вітального слова, зверненого до літстудійців, голова журі міжуніверситетського (з участю студентів зарубіжних університетів) конкурсу "Жива троянда 2022" Антін Іщук вручив (віртуально) грамоти та дипломи призерам цього конкурсу. Вручення відбувалося за такими номінаціями:

ПОЕЗІЯ

1 місце – Максим Бричка (Центрально-український ДПУ імені Володимира Винниченка, Кропивницький),

2 місце – Любомир Лесонін (Львівський НУ імені Івана Франка),

Катерина Затула (Львівський НУ імені Івана Франка),

3 місце – Максим Чурков (Дніпровський НУ імені Олеся Гончара),

Дар’я Кондрашова (Дніпровський НУ імені Олеся Гончара),

Максим Мозговий (Лукаш Чічка-Весняний),

Також журі відзначило поетичні добірки Марії Маторіної (Дніпровський НУ імені Олеся Гончара) та Каріни Стоянової (Київський НУ імені Тараса Шевченка).

ПРОЗА

1 місце _________

2 місце – Олександра Колісник (Львівський НУ імені Івана Франка),

Максим Бричка (ЦУДПУ імені Володимира Винниченка, Кропивницький),

3 місце – Аліна Зайченко (Дніпровський НУ імені Олеся Гончара),

Анастасія Воронова (Київський НУ імені Тараса Шевченка).

Спеціальна відзнака за:

ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД –

Ігор Олюха (Полтавський НПУ імені Володимира Короленка);

КРИТИКУ І ЛІТЕРАТРОЗНАВСТВО –

Катаржина Пастушка (Варшавський університет, Польща).

Потім члени журі конкурсу Антін Іщук і Юлія Гупалюк та один із призерів студент Центрально-українського педуніверситету імені Володимира Винниченка Максим Бричка прочитали свої нові твори. В обговоренні їх взяли участь завідувач літературної кафедри, професор цього університету Григорій Клочек, директор Центру літературної творчості ННІФ КНУ імені Тараса Шевченка професор М. Наєнко та студенти-читці своїх творів.

На завершення зібрання відбувся організаційний момент: обрали на новий термін (2022/23 навч. рік) старосту Літстудії Антона Іщука та його заступників – Юлію Гупалюк і Марію Ставісюк.

Директор Центру літературної творчості професор М. Наєнко висловив подяку всім учасникам зібрання Літстудії і повідомив, що наступне зібрання літстудійців відбудеться в другий вівторок жовтня. На ньому буде заслухано твори першокурсників спеціальності Літературна творчість (набір 2022 р.). Заняття вони розпочнуть 19 вересня. Побажаймо їм успішного навчання, всупереч воєнній агресії Росії проти України.


За матеріалами Центру літературної творчості ННІнституту філології

КНУ імені Тараса Шевченка

Медіалінгвістичний гурток продовжує роботу

Продовжує роботу Медіалінгвістичний гурток (керівник – доц. Дмитро Сизонов), ініційований кафедрою стилістики та мовної комунікації. На першому засіданні гуртка цього навчального року були обговорені неологічні процеси в українській мові (на матеріалі засобів масової комунікації). Особливий акцент зроблено на мовних інноваціях попереднього півріччя, що припало на період російсько-української війни. Активне тиражування різними медіаресурсами мовних новотворів безумовно вплинуло на поповнення словникового запасу українців та суттєво оновило лексико-фразеологічний фонд української мови.

Серед іншого учасники гуртка підтримали ідею створення електронного реєстру мовних інновацій у медіа, що дозволить у майбутньому репрезентувати мовні зміни в українській маскомунікації.

Учасники гуртка (студенти спеціалізації «Медіалінгвістика» К. Бойко, Н. Лебідь, Д. Терзі, Я. Буцан, А. Андрійчук, А. Юртин, А. Зорич, Д. Мосіна, Г. Духновська, Д. Стафійчук, Т. Цвіркун) продовжують працювати з різними медіаджерелами на предмет оновлення їхнього мовного ресурсу. Результатом роботи стане продовження щорічної серії лексикографічних видань «Нові слова та фразеологізми в українських масмедіа» за участі молодих учених ННІФ (науковий редактор – проф. Лариса Шевченко).

Наступне засідання гуртка планується в жовтні 2022 р.

«Треба мати сили, щоб плисти проти течії. Денис був саме таким. Він плив попри все…»

30 червня 2022 року в Навчально-науковому інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулося урочисте відкриття в інститутському сквекрику символічно висадженого буку та присвоєння центру корейської мови та літератури ім'я Дениса Антіпова. Денис викладав корейську мову на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії, був перекладачем, приватним підприємцем, активістом, волонтером, ветераном АТО, лейтенантом 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Війна забрала його життя 11 травня 2022 під час оборонного бою підрозділів бригади поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

Захід, присвячений вшануванню пам’яті Дениса Антіпова у стінах його рідного навчального закладу, зібрав чимало близьких йому людей – батьків, родичів, адміністрацію КНУ та ННІФ, його колег, побратимів і друзів. Віддати шану герою України прийшов також радник Посольства Республіки Корея Чон Йон Кім.

Директор ННІФ Григорій Семенюк, відкриваючи заходи, наголосив, що інститутський скверик став прихистком для вшанування тих, хто віддав життя за Україну. «Так, у 2019 році висаджено пам’ятну сакуру та встановлено меморіальну дошку студентові-філологу, Герою України Святославу Горбенку, який загинув у 2014 році, захищаючи Донецький аеропорт. У пам’ять про Дениса Антіпова у свекрику посаджено бук, адже саме це дерево він обрав собі за псевдо», – зауважив Григорій Семенюк. Виступаючи, Григорій Фокович згадав добру вдачу Деніса Антіпова, який усім, хто його знав, запам’ятався щирим патріотизмом, гострим почуттям гумору, безкомпромісністю у вірі в перемогу України. Директор подякував батькам Дениса за виховання непересічної особистості й справжнього громадянина своєї країни.

Спогадами від спілкування з Денисом Антіповим поділився й ректор КНУ Володимир Бугров. Щемливим було зізнання лейтенанта 95-ї бригади пану ректору про своє поранення в березні, про яке просив нікого не повідомляти. «Тепер він у небесному легіоні. Дякуємо батькам за Дениса. Він був достойним чоловіком, сином своїх батьків, своєї України. Будемо згадувати Дениса, бо те світло, що він випромінював – непідробне».

Зворушливими й щирими були слова про Дениса його матері, Марії Антіпової: «Син був патріотом із дитинства. Денис жив Бандерою, Шевченком, Шухевичем…– всіма великими патріотами України. Знав всі пам'ятки та пам'ятники героям Українинашої країни. Треба мати сили, щоб плисти проти течії. Денис був саме таким. Плив попри все». Батьки Героя України подякували спільноті Шевченкового університету й зокрема ННІФ, кафедрі, на якій працював Денис, за виховання сина та незабутні роки формування його особистості під час навчання, а згодом викладання. «Він загинув з прапорами на грудях. Попрасованими прапорами. Це говорить про його ставлення до святинь своєї країни», – зазначила мама Дениса Антіпова.

Про непоправну втрату не лише для України, а й її зв’язків із Південною Кореєю наголосив радник Посольства Республіки Корея Чон Йон Кім. Він провів паралелі між двома країнами-партнерами й визначив, що їх об’єднує, серед іншого, високий рівень демократії та свободи.

Людиною-дією назвав Деніса Антіпова його побратим Микола Кравчук. З Денисом вони разом вступали в університет, пройшли Майдан. «Він був дуже порядною людиною. Його слово і діло ніколи не розходилися. Денис зробив багато хорошого, але міг ще більше. Я вірю в перемогу. Нація – це тісто, яке замішується на крові. Шкода, що на крові найкращих», – підсумував пан Микола.

Церемонію найменування центру корейської мови у стінах ННІФ розпочав ректор Володимир Бугров, наголосивши, що всі корпуси КНУ – це історичні будівлі. «І сьогодні ми закладаємо традицію увіковічнення пам'яті наших студентів і колег-захисників, які віддали життя за майбутнє України. Центр має стати тим місцем, де студенти опановуватимуть корейську мову, згадуючи внесок в перемогу України Дениса Антіпова», – сказав Володимир Анатолійович.

Завідувачка кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Наталія Ісаєва разом із матір’ю Дениса Антіпова відкрили оновлену табличку перейменованого на честь воїна центра. «Він створював позитивний образ України у світі. Ім'я Дениса в назві центру – це і є його любов до України. Ми маємо тримати свій фронт, освітній, і продовжувати його справу», – сказала Наталія Ісаєва.

Під час вшанування пам’яті Дениса Антіпова у ННІФ лунали псальми у виконанні гурту «Гуляйгород», а також стрілецькі пісні під акомпанемент бандуриста.


Фото Валерія Попова

Вивчення української мови в Грузії

Днями із Грузії надійшла інформація про те, що за ініціативи ректора Тбіліського університету та факультету гуманітарних наук ТДУ створений центр «Освіта». Серед низки важливих його завдань є вивчення мов. Цьогоріч, зважаючи на ситуацію, найбільш затребуваною в різних сферах стала українська. Уже сформовані академічні групи, де слухачі – люди різного фаху – виявили бажання упродовж двох місяців займатися українською мовою. Навчання, яке розпочалося першого червня, безкоштовне і завершується видачею сертифіката.

Загалом ідея вивчення української, як і сама україністика в Тбіліському університеті не нова. Вона існувала з часів, коли в Київському університеті з’явилися студенти-грузини, що стали згодом гордістю Грузії – Я. Гогебашвілі, О. Сараджишвілі, Н. Ломоурі, Д. Клдіашвілі, К. Кекелідзе … Вони формувалися як громадяни, письменники, публіцисти, педагоги, вчені в Україні. Промовистий приклад із життя одного із студентів, члена грузинського земляцтва у Києві за 1914 рік, напередодні шевченківських свят і численних арештів. Серед заарештованих був і майбутній народний артист А. Хорава.

Ви українець? – спитав на допиті жандарм.

Ні, я грузин.

Тоді що ви хочете? Що вам, грузинам, треба від Тараса Шевченка,

На це Хорава відповів:

Захищаючи Шевченка, я захищаю мою батьківщину – Грузію.

(Хорава А. Статті. Тбілісі. 1965. С. 107 груз. м.)


Міжуніверситетська угода 1938 року передбачала розвиток як навчальних, так і науково-дослідних контактів, у тому числі й підготовку україністів та картвелологів. У післявоєнний період вони набули певної системи, урізноманітнювалися методи і можливості співпраці. Це стосувалося обміну студентами з метою вивчення мов та літератур і підготовки нового покоління фахівців з обох сторін. Потужним стимулом у розвитку україністики в Грузії став заснований 2007 року Інститут україністики у ТДУ (тепер науково-навчальний центр україністики імені Отара Баканідзе). Саме його співробітники – Ніно Наскідашвілі, Софіо Чхатарашвілі, Вано Мчеделадзе при підтримці адміністрації університету взялися за україністику в «Освіті». Вони активні учасники наукових культурно-освітніх заходів як в Україні, так і в Грузії. Ціла низка телепередач про Україну проведена завдяки їм, більше трьох десятків книг-білінгв (українською та грузинською мовами) класичної та сучасної української літератури підготовлені за безпосередньою їх участю. Тішить те, що Інститут філології Київського університету причетний до підготовки молодого покоління грузинських україністів – Ніно Наскідашвілі, Софіо Чхатарашвілі, Вано Мчеделадзе. Віримо в них. Україністиці в Грузії бути!

ВІРТУАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЛЯ АСПІРАНТІВ ІНСТИТУТУ ФІЛОЛОГІЇ КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА – ШЛЯХ ДО НАУКОВИХ ПЕРЕМОГ

Червень розпочався у філологів із «Віртуальної академії для аспірантів» (Virtual academy for doctoral candidates / Virtuelle Akademie für Promovierende).. Це не новий проект. Він триває вже другий рік. «Віртуальна академія для аспірантів» – частина великого проєкту в межах партнерства германістичних інституцій між Рурським університетом у м. Бохум та Навчально-науковим інститутом філології КНУ імені Тараса Шевченка. «Віртуальна академія» є дигітальним майданчиком не тільки для обговорення наукових розробок, але і для обміну міжнародним досвідом, специфікою навчання на різних програмах для докторів філософії. Для учасників проєкту організовують семінари, що дозволяє науковцям поглибити свої знання, розширити коло своїх інтересів, спільно з іноземними колегами організувати наукові заходи з метою представлення новітніх досліджень та віднайдення спільних шляхів подальшого розвитку лінгвістики. Ознайомитися докладно з діяльністю «Віртуальної академії для аспірантів» можна на сторінці https://m.facebook.com/382651958504019/posts/pfbid02ykDeg3csyWLhCJvGFevv31CvXUPXgV1pXPQ8ts4Q6JFSPqjQsVU4mBvfKshdXfy3l/ .

Мовою спілкування на семінарах є переважно англійська, що дозволяє долучитися до семінару молодим науковцям не тільки з ННІФ, але і з інших університетів України та світу. У межах першого семінару (весна 2021 р.) свої доповіді німецькою мовою представляли наші аспіранти, у межах другого семінару (червень 2022 р.) – результати своїх досліджень англійською представили аспіранти з Німеччини. Модерували семінар проф. Бьорн Ротштайн (Рурський університет у м. Бохум), проф. Хайке Роль (Університет Дуйсбург-Ессен), проф. Олена Материнська (КНУ імені Тараса Шевченка). Семінар відбувся також за співпраці з Університетом Дуйсбург-Ессен, запланована низка подальших семінарів разом з Інститутом німецької мови імені Лейбніца (м. Мангейм, Німеччина), Львівським університетом імені Івана Франка та іншими університетами України.

Другий семінар об’єднав науковців із різних країн, які подорожували стежками української, німецької та турецької літератури. Доктор Карін Йесілада представила доповідь на тему “Topographies in post-Soviet Europe: Transcultural Road tales in German Literature and Film (with an excursion to Ukrainian Literature)” (Топографія пост-радянської Європи: міжкультурний вимір дорожніх казок в німецькій літературі та кіно (з екскурсом до української літератури).

Аспірант Рурського університету у м. Бохум Ребека Кребс розмірковувала на тему “Rubrics as a tool to support self-assessment and regulation?” (Рубрики як інструмент підтримки самооцінки та регулювання під час навчання?).

По завершенню доповідей аспіранти мали можливість дискутувати щодо особливості підготовки дисертаційних досліджень до захисту в Німеччині та Україні, обговорювали власний досвід в межах навчання в аспірантурі.

Інтераціоналізація навчального процесу для аспірантів є запорукою їхнього успіху на науковій ниві!

Від артобстрілу на Харківщині загинув викладач ННІФ, ветеран АТО, лейтенант ЗСУ Денис Антіпов

З Денисом ми познайомились ще в далекому 2007 році, коли провела для нього, та й усієї групи першокурсників, пару корейської мови. Найбільше мене тоді вразило його вітання - Слава Україні - і його очі, коли почув відповідь - Героям слава. З того дня, з тієї пари почалось наше знайомство.

Про себе Денис не дуже охоче ропозвідав, зате міг годинами говорити про історію нашої країни, він знав мільойни історій про життя та боротьбу воїнів УПА, якими захоплювався, і напевно рівнявся на них у своєму житті.

Денис-студент був активним, кмітливим, допитливим. Завжди мав багато запитань не лише про корейську мову, але й про її історію. За час навчання в Університеті Денис двічі проходив мовне стажування в університетах Республіки Кореї. Під час навчання в Корейському університеті іноземних мов брав участь у корейських телешоу, де розповідав про нашу країну та її звичаї, культуру.

У ніч на 24 листопада 2013 року Денис-викладач уже був на Майдані, брав активну участь у Революції Гідності. А в лютому 2014 року ми його проводжали уже добровольцем, який йшов на війну проти російських окупантів. Ми усім гуртом збирали Денису та його побратимам у 81 бригаді ВДВ смаколики та коржики, кошти на якийсь спеціальний приціл до його зброї… Слава Богу, тоді Денис повернувся до лав викладачів ветераном війни - лейтенатом і командиром взводу аеророзвідки.

А потім Денис разом із побратимами вирішив започаткувати свою ветеранську справу - ua. giifts - спочатку це були невеличкі сувеніри, деревʼяні ялинкові прикраси, розвиваючі іграшки…. а потім багато цікавинок. У нашій секції ми були першими критиками, першими споживачами усіх тих винаходів. Одну зі стін нашого Центру корейської мови та літератури прикрашають деревʼяні котики - їх виготовив Денис.

Скільки у нас було гордості, коли побачили його на параді 24 серпня 2016 року. Він знав, що там буде - але ні слова нікому не сказав. Були будні нашого університетського життя - Денис мав час на все - провести пари, розвивати свою ветеранську справу, навчатися у Kyiv School of Economics, вивчаючи ази підприємницької діяльності для ветеранів АТО, проходити стажування у США, робити просто фантастичні фото - і все це було з посмішкою, з гумором.

23 лютого 2022 року Денис уже був у військомматі, а 24 лютого написав, що йде захищати Україну. Були і сльози, і пережавання, а 10 березня отримала від нього повідомлення - у мене вчора був другий день народження, тільки не пишіть, ніде, щоб мама не переживала. Я мовчала і лише молилась за нього. Тоді Бог почув молитву - Денису стало краще, але він не міг сидіти спокійно - такий він вже є - і почав активно вести інформаційну війну, даючи інтервʼю східним, західним журналістам. Розповідав про агресію Росії, про ті жахіття, що кояться на нашій землі. Потім була реабілітація і знову Денис у строю, готовий крок за кроком, метр за метром звільняти нашу країну. Ще декілька днів тому переписувались із ним, він повний оптимізму, як і завжди, його девіз - "Ми за Україну будем воювати". І коли сьогодні вранці отримала звістку про те, що наш Денис загинув від артобстрілу на Харківщині, коло Ізюму - не вірю і досі, що то правда. Ніхто не вірить - ні викладачі, ні студенти - всі сподіваються отримати від нього повідомлення - все в порядку, прорвемось. Дуже хочеться вірити, що таке повідомлення прийде …

За Денисом сумує весь світ - знаю, що сьогодні багатьма мовами буде звучати - спи спокійно, Герою. Вічна тобі памʼять. За тобою сумує Україна, Корея, Японія, Велика Британія, Польща, Угорщина, Словаччина…

Він так захоплювався аеромобільною розвідкою, а зараз уже став до лав Небесного воїнства. Господь, напевно, забирає кращих з кращих - тому і наш Денис там, на небі. Ми будемо вічно памʼятати колегу, друга та товариша ...

Оксана Кінджибала, асистент кафедри мов і літератур Далеко Сходу та Південно-Східної Азії

«МУЗИ НЕ МОВЧАТЬ» І «ЖИВА ТРОЯНДА» КВІТНЕ!

Онлайн-засідання Літературної студії імені Максима Рильського видалося напрочуд велелюдним. Головною темою стало проведення літературного конкурсу «Жива троянда 2022». До засідання приєдналися й члени журі конкурсу, лаборантка Центру літературної творчости Марина Єщенко. З вітальним словом виступили випускники спеціальності «Літературна творчість» Дмитро Зозуля та Світлана Вертола. Учасники зібрання ставили питання щодо умов, концепції та традицій конкурсу. Зокрема, обговорили, які номінації запропоновані цьогоріч, а це: поезія, проза і драматургія, літературна критика, переклад; і зауважили, що брати участь у конкурсі можуть студенти не лише українських, а й зарубіжних вишів.

З натхненним словом виступили викладачки українських університетів: д. ф. н. Ольга Башкирова (КУ ім. Бориса Грінченка), зав. літературною кафедрою Наталія Олійник (ДНУ ім. Олеся Гончара), Олександра Гонюк (ДНУ ім. Олеся Гончара), доцент Анна Клименко-Синьоок (ЧНУ ім. Богдана Хмельницького). У їхніх промовах були радість зустрічі, найкращі побажання учасникам, роздуми про міжуніверситетську співпрацю та віра в перемогу над російськими загарбниками.

Прочитали свої твори для конкурсу «Жива троянда 2022» Тетяна Фечун, Дар’я Кондрашова, Олеся Савченко, Ярослава Нікуліна, Єлизавета Щербатенко та інші. Не можливо не помітити антивоєнні мотиви в прочитаних текстах. Юні письменниці та письменники присвятили віршовані й прозові рядки образам України, військових-захисників, їхнім дружинам і матерям. Прозвучали трагічні мотиви дитячих доль, опалених війною…

Підсумував засідання й висловив надії на неодмінну зустріч наживо директор Центру літературної творчости ННІФ КНУ імені Тараса Шевченка, професор Михайло Наєнко.

Староста Літературної студії Антон Іщук подякував присутнім за активність й ініціативу та нагадав, що учасники, які не змогли прочитати під час проведення конкурсу свої твори з технічних причин, можуть упродовж тижня надсилати добірки на одну з електронних адрес (poltava.proza@gmail.com – електронна пошта Марини Єщенко, або ischukanton2002@gmail.com – електронна пошта Антона Іщука).

Антон Іщук - студент 3-го курсу, староста літературної студії імені Максима Рильського.

23 студенти кафедри романської філології навчатимуться в Іспанії


Першого квітня 23 студенти різних курсів кафедри романської філології Навчально-наукового інституту філології прибули до Іспанії на запрошення Університету Комільяс (Кантабрія). Вони будуть вивчати іспанську мову і культуру в іспанському ЗВО та паралельно продовжать навчання в нашому Інституті. Така програма навчального процесу – спільний проєкт Університету Комільяс та кафедри романської філології ННІФ, що є прикладом ефективного співробітництва та партнерства між навчальними закладами України та Іспанії.

Програму профінансував уряд Кантабрії за сприяння віце-президента Пабло Залоаги та генерального директора з розвитку та співробітництва Сільвії Абаскаль і організації Червоного хреста. У підготовці програми та забезпеченні навчального процесу в Іспанії взяли участь генеральний директор Університету Комільяс Єва Гонсалес Ернандес та директор навчальної частини Міжнародного університетського центру іспанської мови та культури Селестина Лосада Вареа. Окрема подяка групі волонтерів Кантабрії, а також всім українцям Кантабрії від філологів Шевченкового університету.


БЕРЕЗНЕВА ОНЛАЙН-літстудія Імені МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

БЕРЕЗНЕВА ОНЛАЙН-літстудія Імені МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО відбудеться 22 березня 2022 р. (замість другого вівторка, коли відзначалися Шевченківські дні) о 14:00.


Покликання на зустріч:

https://us04web.zoom.us/j/7709207721?pwd=YUtwUGJRb3NtR2VuRFlVRElleFQ4dz09


Розглядатимуться такі питання:

1. Читання й обговорення нових творів студентами 3-4-х курсів спеціальності "літературна творчість" та всіх інших спеціальностей (модератор Антон Іщук - староста літстудіі).

2. "Вільний мікрофон": читають нові твори всі охочі (модератор ст. лаборант з в/о, к.ф.н. Марина Єщенко). Нові твори надсилати на ел. адресу Марини Єщенко poltava.proza@gmail.com)

3. Підготовка до Міжнародного конкурсу студентів-літераторів "Жива троянда" (готує склад журі конкурсу його голова Антон Іщук).


Запрошуються до участі в конкурсі студенти з літературним обдарованням українських та зарубіжних університетів.


Центр літературноі творчості ННІФ КНУ імені Тараса Шевченка

Білоруські переклади української літератури: розмова з Міколою Адамом

23 лютого у рамках предмету "Перекладацькі проєкти" відбулася зустріч із білоруським перекладачем та письменником Міколою Адамом – популяризатором українського слова на теренах Білорусі. До заходу долучилися студенти спеціальності "Літературна творчість". Головними темами обговорень були, звісно, питання перекладу та поширення української літератури в Білорусі, а також – особистий життєвий і творчий шлях письменника. Ні для кого не секрет, що видання українських авторів, на превеликий жаль, за кордоном зараз відбувається не дуже активно, та й переклади з української на інші мови не надто популярні, тому можливість поспілкуватися із людиною, що працювала над перекладами творів українських письменників на білоруську була дуже цінним досвідом. Пан Мікола розповів, що й сам має українське коріння: обидва його діди – українці (зі Львова та Кропивницького), отож і щира зацікавленість у літературі нашої країни та культури загалом з'явилася в нього не просто так.

2020 року в білоруському часописі "Маладосць" вийшов "Український зошит" – добірка творів сучасних українських авторів, перекладена Міколою Адамом. Загалом, він активно підтримує контакт із багатьма українськими письменниками та письменницями, а серед його перекладів – твори Марії Вайно, Олександра Букатюка, Вікторії Шевель. Також під час зустрічі було обговорено важливу тему самобутності білоруського культури та проблему з білоруським книжковим ринком: пан Мікола розповів, як мало білоруськомовних сучасних авторів наразі друкується. За його словами, видавництва надають перевагу класиці, що вивчається у школі, та російськомовним текстам, адже саме на цьому гарантовано можна заробити. Ми, українці, як ніхто, розуміємо проблему нав'язування російської мови широким масам та небезпечність такої ситуації, що особливо болісно відчувається зараз, враховуючи політичне становище.

Та хай би як там було, пан Мікола наголошує на важливості творити мистецтво навіть за таких умов. Окрім перекладацьких проєктів, він також займається власною творчістю. За його словами, поезія – дарунок зверху, що без натхнення писатися не може, й у віршах автор концентрує власні емоції, які вже не будуть настільки яскравими й не передаватимуть точно думки автора після багаторазового "шліфування", рима та ритм важливі, але не варто заради них приносити в жертву початкову ідею. Над прозою працювати ж потрібно постійно і вдосконалювати власні вміння. Загалом розмова видалася дуже дружньою, і поради досвідченого майстра слова точно стануть у нагоді студентству. А для позитивного завершення статті – переклад вірша Міколи Адама українською від студентом 4 курсу спеціальності "Літературна творчість" Владислава Хоменка:

МАМ

З роботи часто приходила пізно,

Але залишала своє серце зранку

Нам,

Розрізавши ніби на три рівнії скиби.

Як проскурку, ми клали його під язик,

Мам.

Та вертали опісля, як разом збирались,

Щоби наново завтра владати ним,

Мам.

І так кожен день уже сорок років

Серце твоє не дає безслідно погаснути, зникнути

Нам.



Куроченко Аліна,

студентка 4 курсу «літтворчості»

СТРАТЕГІЇ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТ КНИГИ В ГАЛУЗІ ПЕРЕКЛАДУ ВУСТАМИ ОЛЕНИ ОДИНОКОЇ

16 лютого в межах дисципліни «Перекладацькі проекти» відбулася зустріч із Оленою Ігорівною Одинокою – керівницею відділу міжнародної співпраці Українського інституту книги, яка має значний досвід у роботі зі сферою перекладів. На заході були присутні студенти «Літературної творчості» з усіх курсів бакалаврату. Тема розмови – «Стратегії українського інституту книги в галузі перекладу» – надала широке поле для обсервації проблем перекладного книговидання в умовах сучасності та позицій української літератури загалом у міжнародному дискурсі.

На сьогодні наших письменників як представників так званої малої літератури, мало друкують за кордоном, а на полицях місцевих книгарень сегмент перекладів значно перевищує за кількістю питомо українські видання. Тож важливо розуміти, як Український інститут книги планує вплинути на цю складну ситуацію. Саме таким був перший пункт обговорення. Пані Олена зауважила, що позиція публікування лише української літератури, яку, наприклад, підтримує «Дім химер» – це справжній виклик, адже популярні іноземні твори зазвичай дають левову частку прибутків. Водночас варто розуміти плюси друку перекладів, адже один бестселер дає змогу «утримувати» продажі до дев’яти книжок українських авторів. У такий спосіб, конкуруючи з нашими авторами, зарубіжні видання можуть водночас допомогти їм.

Гостя розповіла студентам про нову редакцію положення щодо програми підтримки перекладів творів української літератури іноземними мовами, покликану поліпшити проникнення нашої літератури в іноземні культурні поля по всьому світу та підвищити її міжнародний статус. Зміни документу полягають у збільшенні кількості лотів, зорієнтованих на майбутню перспективу. До першої, основоположної позиції (погашення ціни ліцензії перекладу) було додано ще дві: повне відшкодування витрат на рекомендовані державою видання (в межах 8 тисяч євро) та компенсація коштів на проекти в рамках програми створення канону української літератури у світі. За словами Олени Ігорівни, для повноцінної реалізації останнього пункту знадобиться щонайменше десятиліття, проте він є надважливим кроком для популяризації нашої книги та власне країни у глобальних масштабах.

Побіжно лекторка анонсувала одне з головних актуальних завдань Українського інституту книги, що полягає в популяризації творчості Григорія Савича Сковороди у зв’язку із 300-літтям від дня народження. Це стало поштовхом звернутися до українсько-російських колізій на перекладацькій ниві. Зокрема зачепили брудну гру східних сусідів із закупівлею прав, що унеможливлювала переклади окремих книжок українською. В цьому виявляється черговий прояв гібридної війни. Не варто забувати й про постійну боротьбу за нашу спадщину, котру росіяни намагаються привласнити, як у випадку з тим таки Григорієм Сковородою.

Цікавим було питання про держави, які найбільше зацікавлені в перекладах українських творів. Олена Ігорівна зосібна виділила Болгарію, а також надала перелік країн, де минулого року видали наші книжки. За озвученою інформацією, українські письменники минулого року прозвучали азербайджанською, болгарською, вірменською, грецькою, грузинською, арабською, ізраїльською, індонезійською, кіпрською, македонською, німецькою, нідерландською, латвійською, литовською, ліванською, польською, румунською, сербською, американською, турецькою, хорватською, чеською мовами. На сайті Інституту книги можна знайти детальну підсумкову інформацію за різними програмами. Упродовж обговорення було увиразнено роль «індивідуальностей» у налагодженні зв’язків і здійсненні перекладацької роботи. Згадали також про випускницю спеціальності «Літературна творчість» Анну Багряну, котра в умовах пандемічних обмежень фактично виконувала роль «посла від Болгарії», допомагаючи укладати угоди з тамтешніми видавцями, а також сама продовжує активну й успішну перекладацьку діяльність. Окремо пані Олена розповіла про кілька значних, цікавих перекладацьких явищ: публікації німецькою нон-фікшну про нашу сучасну повістку, війну, переклади арабською Лесі Українки та Василя Стуса, а також вихід у США видання «Війна, що змінила Рондо» Романа Романишина та Андрія Лесіва шеститисячним тиражем.

Було згадано також про проект «Drahoman prize» – міжнародну премію для перекладачів, що покликана підтримати та висвітлити діячів поданої сфери. Лекторка вказала на необхідність такого резонансного заходу, аби про переклад та його потребу говорили більше. На думку пані Олени, постать перекладача також заслуговує на особливу увагу, адже йдеться про «голос України іншою мовою, доступний міжнародній спільноті».

Олена Ігорівна розкрила студентам питання отримання видавцями прав на переклади. Надважливою ланкою в цьому процесі було означено літературних агентів, професія яких набула широкої популярності за кордоном, однак у нас поки тільки освоюється. Особливості угод також окреслили. Їх зазвичай укладають на термін 3-5 років, вартість напряму залежить від популярності автора та твору. Суми в контексті українського сегменту не надто високі, порівняно з флагманами ринку. Гостя вказала також на проблему дозволу безкоштовного перекладу, що призводить до знецінення творчості. Додатково згадали й про недоліки наших організаційних, бюрократичних систем, які утруднюють міжнародну співпрацю.

Однак, мабуть, для студентів, з огляду на їхню спеціальність, найбільш цінним із того, чим люб’язно поділилася пані Олена, став матеріал про шляхи перекладу власних творів та способи промоції, поширення української літератури за кордоном. Загалом зустріч була інформативною та корисною, зосібна для четвертокурсників, котрі зможуть застосувати набуті знання у процесі вивчення дисципліни «Перекладацькі проекти».

Владислав Хоменко, студент IV курсу спеціальності «літтворчість»